Синдром карпального каналу

Що таке синдром карпального каналу?

Карпальний (зап’ястний) канал утворений кістками зап’ястя з одного боку і поперечною зв’язкою зап’ястка з іншого. У цьому, відносно вузькому просторі, розташовуються сухожилки, кровоносні судини і серединний нерв, що йдуть з ділянки передпліччя в напрямку кисті. Особливості анатомічної будови карпального каналу (інша назва «карпальний тунель») створюють передумови до стиснення нерва між щільними сполучнотканинними утвореннями – сухожиллями згиначів і поперечною зв’язкою зап’ястя. Тривале стиснення на нервовий стовбур призводить до порушення його функцій, що називається синдром карпального тунелю. Захворювання розвивається після травм верхніх кінцівок, а також є професійною проблемою у пацієнтів, чия трудова діяльність пов’язана з постійною напругою кистей рук, а також впливу низьких температур і вібрації. Слід зазначити, що доволі часто в моїй практиці, зверталися пацієнти, які не мали травм, не займалися спортом, чи важкою фізичною працею, але при поглибленому обстеженні було виявлено ендокринну патологію (порушення функції щитоподібної, або підшлункової залози), або певні ревматологічні проблеми.

Розвитку синдрому карпального тунелю сприяють такі захворювання як:

  • цукровий діабет
  • гіпотиреоз
  • периферична невропатія
  • запальні процеси в області кисті і зап’ястя (ревматизм, ревматоїдний артрит)
  • запалення сухожиль
  • дегенеративні зміни зв’язкового апарату
  • пухлинні процеси (як правило, доброякісні)

Симптоми

Один з перших симптомів СКК – це поступове оніміння в ділянках, чутливість яких визначає серединний нерв. Відразу ж після цього виникає біль. В кисті з’являється відчуття оніміння, особливо рано вранці після нічного відпочинку. Хворі часто цілу ніч розтирають кисті рук і трясуть ними, що дає певне полегшення.

Біль може розповсюджуватися вгору по руці у напрямку плеча і навіть досягати шиї. При прогресуванні даного стану м’язи великого пальця можуть ослабнути і атрофуватися, викликаючи незручність при роботі кисті, коли необхідно взяти склянку або чашку.

Пацієнту складно доторкнутися подушечкою великого пальця до кінчиків інших пальців, утримувати різні предмети, наприклад, кермо, газету або телефон. Хворі часто не можуть защепити ґудзики, не можуть чистити картоплю.

 

 

Діагностика синдрому карпального каналу

Діагностика тунельного синдрому ґрунтується на характерних скаргах і анамнезі захворювання. Я завжди починаю обстеження з уважного вислуховування того ЩО непокоїть пацієнта, ЧОМУ він звернувся за допомогою, ДЕ, КОЛИ і ЯК його турбує біль, і в 99% випадків вдається поставити правильний попередній діагноз.

І тільки після цього проводиться фізикальне обстеження. Опис симптомів пацієнтом і фізикальне обстеження є найважливішими складовими при постановці діагнозу синдрому карпального каналу. Зазвичай, пацієнти перш за все скаржаться на пробудження серед ночі через відчуття болю і оніміння у всій кисті.

Ретельне обстеження зазвичай виявляє, що мізинець не уражений. Це може бути важливою інформацією для постановки діагнозу. Прокинувшись і відчувши оніміння кисті, ущипніть мізинець, щоб перевірити, чи онімів він. Обов’язково повідомте лікаря про це. До інших скарг відносяться оніміння при виконанні кистю хапальних рухів, наприклад, при підмітанні, роботі з молотком або водінні авто.

Пацієнти в нашій клініці проходять ретельне обстеження невролога і ортопеда. При відповідних показах застосовуються додаткові методи візуальної (ультрасонографія, рентгенографія, комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія) і функціональної (електроміографія) діагностики. Лабораторні дослідження допомагають визначити наявність запальних процесів, або ендокринної патології, що сприяють розвитку захворювання.

 

Комплексне лікування синдрому карпального каналу

в нашій клініці практикуються комплексні методи лікування синдрому карпального каналу, що включають в себе:

  • припинення дії чинників, що провокують погіршення в стані протягом усього періоду загострення і лікування
  • фізіотерапія
  • застосування спеціальних шин, для фіксації зап’ястка (як правило, в нічний час)
  • медикаментозне лікування системних захворювань, що сприяють розвитку тунельного синдрому
  • застосування анальгетиків і протизапальних препаратів
  • ін’єкції стероїдів в ділянку карпального каналу. Стероїдні препарати пролонгованої дії ефективно знижують запальний набряк м’яких тканин, що сприяє значному зменшенню тиску на серединний нерв
  • по можливості, пацієнтам рекомендується зміна діяльності, що дозволяє запобігти рецидив захворювання, не вдаючись до хірургічного лікування.
  • операція

Операція при синдромі карпального каналу призначається в разі відсутності ефекту консервативного лікування і фізіотерапії. Завданням хірургічного лікування є декомпресія серединного нерва шляхом розсічення поперечної зв’язки зап’ястка. Процедура також покращує кровообіг навколо нервового стовбура, що сприяє швидкому припиненню болю і відновлення функцій. Подібні процедури в нашій клініці, як правило, проводяться під місцевою анестезією, і вписуються в концепцію хірургії одного дня. Доступ до карпального тунелю здійснюється через невеликий зовнішній розріз. Під час операції здійснюється розсічення поперечної зв’язки зап’ястя. Процедура не викликає яких-небудь функціональних порушень і призводить до зменшення тиску в області каналу і забезпечує швидке відновлення функцій кисті.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.